По жизни я согласен с философом Гегелевым. (с)
Мое вельмышановне панство таки допиналось Х) Закончил рассказ. Это стремно, когда завершение небольшого рассказа в 6 страниц - почти СОБЫТИЕ.

Друга редакція

Між поривами вітру дим з кострищ по навколишніх городах піднімається вгору довгими прозорими нитками, завивається над висохлими травами, над трикутниками шиферних дахів та над зеленими кронами дерев. Коли ж знову віє, дим лягає майже горизонтально і стає ледь помітним. Ми сидимо на сосновій колоді і дивимося знизу вгору на синьо-бузкове вицвіле небо, яке земля прив’язує до себе на ніч примарними димовими мотузками, що їм вітер раз поз раз заважає витися. Богун на протилежному від мене кінці колоди пихтить трубкою. Він часто зависає, не мигаючи дивлячись просто на сонце, що заливає гарячою лавою далекий горизонт. Зарево ще стоїть над лісом, розтоплює піну сизих хмар, відображається в широко відкритих Іванових очах, розцвічує його щоки кров’янистими плямами. Від трубки вгору тягнеться звивиста розтроєна нитка диму, розсіюється біло-блакитною прозорою хмаркою і все одно я відчуваю, як смердить тютюн, хоча Богун сидить далеко від мене.
Я чую, як поверх брехоту собак на найближчій залізничної станції свистить потяг, як він починає битися важкими колесами об колії, як локомотив вривається металевими грудьми в загусле на денній спеці повітря. Я знаю, що воно округло пахне щебенем, який лежить під колією, та трішки смолою.
Колія біжить вздовж нашого передмістя. Тут уже від статусу міста залишається тільки номінальна назва, так це більше схоже на цивілізоване село. Втім, тут будь-яке передмістя не надто відрізняється і від самого містечка.
Об’їздна дорога навколо чомусь мовчить сьогодні, і ми з Богуном слухаємо потяги.

читать дальше

@музыка: Placebo - Hold On To Me

@темы: Богун, Сказания князя Курбского